Центральний районний суд м. Миколаєва

Історична довідка

Становлення Центрального районного суду міста Миколаєва як такого нерозривно пов’язано з історією створення Центрального району міста Миколаєва, з історією розвитку міста та в цілому судової системи в Україні.

Історія Центрального району починається з моменту виникнення та розбудови міста.

21 липня 1787 року князем Григорієм Потьомкіним був підписаний ордер про початок будівництва верфі на річці Інгул (інша, стародавня, назва - Божа Річка), а вже за рік, 27 серпня 1789 року, тут виникло місто, яке зрештою нарекли Миколаєвом на честь Святого Миколая - заступника моряків.

Історична довідка. У цей період територія, на якій розташоване м. Миколаїв, входила до складу Російської імперії. Після указу Катерини II від 07 листопада 1775 року, згідно з яким вся імперія мала бути поділена на 50 губерній, полкові округи були знищені, натомість з’явилися три намісництва: Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське. Відповідні гілки імперської адміністрації замінили усі попередні українські адміністративні, судові й фінансові органи.

До судової реформи 1864 року здебільшого продовжувала існувати система судових органів, затверджених реформою 1775 року.

За реформою ж 1864 року судова система поділялась на дві гілки: місцева юстиція у вигляді мирових судів і загальні судові місця. Останні утворювали триланкову судову систему, нижній щабель якої складали окружні суди, другий – судові палати, третій – сенат. Територіальна юрисдикція окружних судів не співпадала з адміністративно-територіальним устроєм Російської імперії, оскільки критерієм розподілу були не губернія чи повіт, а судовий округ. Після відкриття у 1866 році касаційних департаментів Сенату та Санкт-Петербурзької і Московської судових палат, на теренах України були відкриті три округи.

Місто Миколаїв, яке до 1802 року входило до складу Миколаївської губернії, а з 1803 року, у зв’язку з ліквідацією Миколаївської губернії, було підпорядковане Херсонській губернії, починаючи з 1868 року увійшло до Одеської судової палати. На території цього судового округу діяло шість окружних судів.

Із кожним роком місто продовжувало розвиватися та розбудовуватись.

Перша спроба назвати вулиці міста Миколаєва відноситься до 1822 року, але військовим губернатором цю пропозицію з невідомих причин було відхилено. Лише в 1835 році адміралом М.П.Лазарєвим були затверджені назви вулиць, деякі з них у первозданному найменуванні збереглися до цього часу, наприклад: Адміральська, Артилерійська, Велика та Мала Морські, Московська, Набережна, Наваринська (названа на честь перемоги у морській битві під м. Наварин 8(20) жовтня 1827 року, під час Грецької національно-визвольної революції (1821-1829 рр.). У цьому бою відзначився флагманський корабель «Азов» під командуванням капітана 1-го рангу М.П. Лазарєва).

Усі ці вулиці нині входять до Центрального району міста Миколаєва і знаходяться у сфері обслуговування Центрального районного суду м. Миколаєва.

У 1835 році було офіційно зафіксовано назви вулиць та поділ міста на наступні частини: Городова, Адміралтейська та Херсонська Слобода.

Зміна урядів кожного разу тягла за собою зміни у судовій системі. Жовтневий переворот (Велика Жовтнева революція) зламала буржуазно-поміщицький судовий апарат.

Законодавче утворення радянської судової системи пов’язане з Декретом № 1, прийнятим Радою Народних Комісарів РРФСР 22 листопада (5 грудня) 1917 року. 23 листопада 1917 року декрет був опублікований у газеті «Правда», а 24 листопада обговорений і схвалений на засіданні Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів, яка намітила заходи по втіленню його в життя. На цьому ж засіданні районною Радою було запропоновано негайно приступити до виборів народних суддів. До літа 1918 року всюди були обрані народні суди.

У 1920 році (04.02) у Миколаєві був створений відділ юстиції Миколаївського губвиконкому, у відповідності до Декрету СНК УРСР «Про юридичні відділи губернських, повітових і міських виконкомів для контролю за діяльністю судових, слідчих органів". Цей орган проіснував до 1922 року.

9 липня 1920 року було прийнято рішення про розподіл міста на два райони: Слобідський (завод "Тємвод") і Кузнєчний ( завод "Наваль").

1 листопада того ж 1920 року місто було поділено вже на три райони: Міський, Слобідський і Кузнєчний.

22 вересня 1930 року місто Миколаїв згідно з постановою ВУЦИК і СНК УРСР був виділений в окрему адміністративно-господарську одиницю.

9 лютого 1932 року замість Миколаївської губернії був створений Миколаївський район, який підпорядковувався обласному центру в м. Одеса.

Постановою ЦВК СРСР і рішенням ЦК ВКП(б) від 22 вересня 1937 року з 29 районів і міст Одеської області та 9 районів Дніпропетровської області була утворена Миколаївська область. Миколаїв став обласним центром. До складу Миколаївської області відійшли три міста обласного підпорядкування – Миколаїв, Херсон, Кірово (потім - Кіровоград) і 38 районів.

У 1938 році місто знов було поділено на три райони: Заводський, Сталінський (нині перейменований у Ленінський) і Центральний. У ті роки приналежність вулиць міста до конкретного району була іншою, ніж у сучасному Миколаєві, але яким би чином не було поділено місто в різні роки його існування, його центр - по суті, серце міста - залишався незмінним.

У грудні 1938 року при виконкомі Миколаївської міської ради депутатів трудящих було утворено Управління Міністерства юстиції України в Миколаївській області - орган, до якого відносилися суди.

У серпні 1941 року управління зупинило свою діяльність у зв’язку з окупацією Миколаївської області німецько-фашистськими загарбниками. Після звільнення області в березні 1944 року управління відновило свою діяльність і знаходилось у відомстві Наркомату юстиції УРСР.

У вересні 1946 року наркомати були реорганізовані в Міністерства. Управління юстиції контролювало діяльність народних судів, нотаріату та адвокатури області.

Постановою Ради Міністерства УРСР від 08.09.1956 року № 1114 управління було ліквідовано, його функції покладені на обласний суд. (Обласний суд Миколаївської області був утворений у 1938 році).

У 1938 році був заново утворений Центральний район. До його складу увійшла центральна частина міста:

Соляні (Історична довідка: Соляні - хутір за Інгульським мостом північніше Стрілки, який виник на місці соляних комор (1851 р.), сьогодні - мікрорайон міста);

Тернівка (Історична довідка: Тернівка - засноване в 1791-92 роках болгарське село, теперішню назву носить із 1801-1802 років.УВ 1802 році 186 болгарських сімей утекли від турецьких переслідувань із Андріанопольського вілайєту, заснували поблизу Миколаєва селище Тернівку, для цього з казни було виділено близько 10 тисяч гектарів землі. Свою назву село дістало від степової річки Мокра Тернівка, включено до складу міста в 1971 році;

Матвіївка (Історична довідка: заснована переселенцем Матвієм з Чигиринщини, тепер Черкаська область);

Ракетне Урочище (Історична довідка: в кінці 60-х років 19 століття було прийнято рішення про будівництво в Росії другого ракетного заводу (перший був у Санкт-Петербурзі). Вибір пав на м. Миколаїв. Завод був побудований у червні 1871 року і складався із 33 окремих будівель. На початку 19 століття, у зв’язку з тим, що у бойових ракетах уже не було потреби, завод закрили, а на його території побудовано потужну радіостанцію. Ця станція обслуговувала Чорноморський флот, а окрім того, протягом десятиріч після війни використовувалась для блокування передач радіостанцій «Бі-Бі-Сі», «Неміцька хвиля», «Голос Америки». В пам’ять про ракетний завод цю місцевість назвали Ракетним Урочищем);

Сухий Фонтан (Історична довідка: район почав будуватися з 3 липня 1928 року);

Лагерне поле (Історична довідка: назву пов’язують із розміщенням літніх таборів військових частин, його будівництво почалося з 30-х років 19 століття).

У 50-70 роках Центральний район складався із трьох дільниць для виборів у народні судді. До складу першої дільниці Центрального району входили район Соляні, вулиці Адміральська, Шевченко, Московська, Радянська, Декабристів і Лагерне поле.

Друга дільниця Центрального району включала в себе вулиці Херсонську (тепер - проспект Леніна), Радянську, Чкалова, Мархлевського, Пушкінську, Чигрина, Кур'єрський провулок.

Третя дільниця Центрального району включала в себе вулиці Р.Люксембург, Водопровідну, Фінські будинки, Стоянка човнів, Варварівський спуск, Старий інвалідний хутір.

У той період майже половина вулиць сучасного Центрального району була віднесена до Сталінського району міста.

Позаяк, до 1-го Сталінського району відносились вулиці Інженерна, деякі номери вулиці Херсонської (пр. Леніна), Р. Люксембург, Велика Морська, Чернігівська.

До 2-го Сталінського району відносились вулиці Акіма, Комсомольска, Енгельса (Ленінський район сьогодні), Слобідські, Воєнні. 100-й квартал, Колодязна, Севастопольска, Котельна, а також селища Коларово, Аляуди, совхоз ім. Коларова.

До 3-го Сталінського району - Кладбищенський провулок, Старий Водопой, Молодогвардійська, Турбінна, Ольшанського, Театральна, Миру, станція Водопой, лісозахисна станція, селище Кульбакіно.

Кількість суддів та народних засідателів на кожному окрузі регулювалась статтею 14 Положення про вибори народних суддів Української СРСР. На підставі цього документу рішенням виконкому Миколаївської обласної ради народних депутатів трудящих утворювались виборчі округи для виборів в народні судді Миколаївської області та в засобах масової інформації оприлюднювалась ця інформація, до загального відома.

Наприклад, 19 листопада 1960 року в газеті «Південна Правда» були оприлюднені списки і кількісний склад суддів області:

Центральний районний суд - 3 судді;

Сталінський районний суд - 3 судді;

Заводський районний суд -2 судді;

Арбузинський, Варварівський, Великоврадіївський, Братський, Баштанський, Тілігуло-Березанський районні суди - по 1 судді;

і тільки у Вознесенському та Жовтневому районних судах - по 2 судді.

Народних засідателів обирали по 75 осіб від кожного району.

Приміщення Центрального районного суду міста Миколаєва, в якому суд знаходився до весни 2015 року (вулиця Потьомкінська, буд. 49) було побудовано в 1960 році. Приміщення мало один флігель, і до того це була житлова будівля, в якій мешкало 7 сімей.

У 1978 році рішенням виконкому Миколаївської міської ради народних депутатів від 23.10.1978 року був наданий дозвіл на проведення реконструкції приміщення Центрального районного суду міста Миколаєва та прибудову до нього ще одного флігеля, за рахунок зносу житлових будинків і відселення жильців.

Для виконання ремонтних робіт рішенням виконкому Миколаївської міської Ради народних депутатів № 999 від 1 листопада 1978 за Центральним районним судом міста Миколаєва були закріплені приміщення за адресами вул.Велика Морська, 23 (будівля філіалу інституту «Укрземпроект») і вул.Велика Морська, 27.

У цей період відбулося збільшення штату народного суду на 1 суддю (на цей момент у суді за штатом налічувалось 6 суддів).

У зв’язку із ремонтними роботами суд за вказаною адресою проіснував до 1986 року.

Знов у відремонтоване приміщення на вулицю Потьомкінську (Плеханівську), 49 суд повернувся у 1986 році, де і знаходився до весни 2015 року.

Історична довідка. Вулиця, на якій розташований суд, зберігає в своїй назві пам’ять про засновника міста Г.А.Потьомкіна-Тавричеського. Вона відносилася до престижних вулиць міста, де селилися заможні люди та місцева знать. Потьомкінська є однією з найдовших вулиць Городової частини міста. У 1822 році вона називалася Бірженською. У 1835 році поліцмейстер Г.Г.Автономов запропонував назвати цю вулицю Купечеською. В 1890 році Купечеська вулиця була знов перейменована у Потьомкінську. На цій вулиці у кутовому будинку № 1 на першому кварталі (перетин із вулицею Нікольською) проживав міський суддя 4-ої дільниці статський радник К.С. Канін, а на місці будинку № 31 (перетин із вулицею Пушкінською) знаходилась дерев’яна церква Святителя Миколая, побудована греками. А в будинку № 49 проживав учитель співу Багатті (1869 р). Після революції, у двадцяті роки, в період масового перейменування вулиць Потьомкінська стала Плеханівською, в пам’ять про революціонера Г.В. Плеханова. З 1941 по 1944 рік вона знову стала Потьомкінською, після 1944 року - знову Плеханівською. В 1989 році під час урочистостей до 200-річчя міста вулиці повернули її попередню назву, вона знову стала Потьомкінською.

Із 1992 року Центральний районний народний суд міста Миколаєва отримує нову назву - "Центральний районний суд міста Миколаєва" й іменується так і сьогодні.

29 серпня 2002 року була утворена Державна судова адміністрація України. Законодавець наділив установу низкою функцій, головна з яких полягає в організаційному забезпеченні діяльності судів.

За часи існування Центрального районного суду міста Миколаєва його штатна чисельність збільшилась в декілька разів.

У період 50-60 років було 3 судді на дільниці, 70-80 років – 6 суддів, у 90-х роках – 10 суддів.

У різні періоди в Центральному районному суді м.Миколаєва працювали судді:

- Драгунов (1958) - суддя 3-ої дільниці

- Ткаченко (1958) - суддя 1-ої дільниці

- Васильєв Володимир Дмитрович (1960-1965)

- Дженюк Катерина Павлівна (1965)

- Таран Марія Опанасівна (1960-1965) - пізніше перейшла до Ленінського районного суду м. Миколаєва, а згодом до Управління юстиції Миколаївської області.

- Петруша Ганна Василівна (1960)

- Сербинович Анатолій Олександрович (1992-1996), голова суду у зазаначений період, до 1992 року працював начальником управління юстиції Миколаївської області

- Рождєствін Іван Андрійович - голова суду у 90-х роках

- Костюченко Станіслав Володимирович

- Галущенко Олександр Іванович

- Ємельянова Ольга Віталіївна

- Середа Віктор Васильович

- Салтовська І.Б.

- Гурова О.Ю.

- Данилова Олена Олександрівна, пізніше була переведена до апеляційного суду Миколаївської області

- Репешко Павло Іванович

- Пономаренко Сергій Ростиславович

- Колосовський Сергій Юрійович, пізніше був переведений до апеляційного суду Миколаївської області

- Ямкова Оксана Олександрівна, пізніше була переведена до апеляційного суду Миколаївської області

- Яворська Жанна Михайлівна, пізніше була переведена до апеляційного суду Миколаївської області

- Мурлигіна Олена Яківна, пізніше була переведена до апеляційного суду Миколаївської області

- Кутова Тетяна Знаменівна, пізніше була переведена до апеляційного суду Миколаївської області

- Войтовський Сергій Дмитрович, пізніше був переведений до апеляційного суду Миколаївської області

- Чебанова-Губарєва Наталя Валентинівна, пізніше була переведена до апеляційного суду Миколаївської області

- Кокнаєва Клавдія Михайлівна (1986-1992), голова суду у зазначений період

- Писарук Володимир Віталійович - голова суду

- Чиста (Сивоок) Тамара Іванівна

- Григорьєва Аліса Андріївна

- Фролов Валерій Дмитрович

- Колесніков Василь Петрович

- Прохоров Павло Анатолійович, 05 березня 2014 року переведений на посаду судді Київського районного суду м. Одеси

- Шеремета Юлія Степанівна, 05 березня 2014 року переведена на посаду судді Франківського районного суду м. Львова.

У 1991 році в суді існувала посада завідуючого канцелярією суду, на цій посаді працювала Лактіонова Світлана Анатоліївна, потім - Полторак Тетяна Павлівна.

У зв’язку із введенням у дію ЗУ «Про державну службу» цю посаду з 01.07.1994 було ліквідовано.

Починаючи з цього часу в суді з'явилася інша посада - секретар судових засідань із обов’язками завідуючого канцелярією суду. До 2002 року на цій посаді працювала Яновська (Боякова) Валентина Анатоліївна (пізніше перейшла на роботу юристом до КП "Миколаївводоканал").

Відповідно до Законів України «Про державну службу» і «Про судоустрій України» та розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року № 88-р була запроваджена посада завідуючої секретаріатом.

Першою завідуючою секретаріатом суду була Середа Наталя Валеріївна, яка пропрацювала на цій посаді до 8 січня 2004 року. Після звільнення Середи Н.В. ці обов’язки до призначення постійного працівника виконувала секретар суду Блінцова Анжела Казанфарівна.

Із 2008 року в судах введена нова посада – керівник апарату суду. Першим керівником апарату суду була призначена Чеботар Оксана Леонідівна.

Із того ж 2008 року в судах введено ще одну нову посаду - помічник судді.

7 липня 2010 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про судоустрій і статус суддів". Вказаним законом були внесені істотні зміни до судової системи України, зокрема, ліквідовані військові суди.

Із 2014 року в країні розпочалася судова реформа, у відповідності до вимог часу.

Судова статистика

У післяреволюційний період (після Жовтневого перевороту) було прийнято ряд важливих законодавчих актів, які регулювали принципи і порядок роботи судової системи.

Відомості про розглянуті справи подавались кожним суддею особисто до повітового відділу юстиції кожного місяця. А вироки по кримінальних справах необхідно було направляти до Наркомату протягом трьох днів, для виконання. За розробленими таблицями судді надавали звіти кожні два тижні. Крім того, до Військового трибуналу народні суди були зобов’язані надавати відомості про кількість справ, що надійшли, та кількість розглянутих справ (згідно з постановою Ради міністрів народних комісарів 1921 року).

Запити та звіти у той час надавалися здебільшого у вигляді телеграм. До прикладу, в телеграмі раднаркомату 1454 49 26/4 15 було повідомлено раднаркомат м. Миколаєва про заборону розстрілу бандитів, які здалися радянській владі.

У 20-х роках народні судді та слідчі обиралися строком на один рік.

Позаяк, згідно з архівними даними за 1920 рік, у грудні того року в Миколаївському суді (нині територія юрисдикції Центрального районного суду м. Миколаєва) перебувало на розгляді 18 кримінальних справ і 5 цивільних; у вересні 1920 року - 15 кримінальних справ і 16 цивільних.

Із травня 1939 по грудень 1939 року на розгляді Сталінського суду 1-ої дільниці знаходилося 617 цивільних справ (нині - також територія Центрального району, справи цієї дільниці були передані до новоутвореного суду Центрального району).

У 1940 році на розгляді суду 1-ої дільниці Сталінського району було 467 цивільних справ.

У 1946 році Сталінським судом 1-ої дільниці у 1 півріччі 1946 року на розгляді перебувало 399 цивільних справ (із них житлових - 186, майнових - 106, трудових - 7, інших - 106).

Було оскаржено 137 ( 34%) цивільних справ.

Із кожним роком збільшується кількість справ, що надходять до суду для розгляду:

1998 рік: кримінальних - 661, цивільних - 2 651 справа;

1999 рік: кримінальних - 555, цивільних - 3054 справи;

2000 рік: кримінальних - 480, цивільних - 3150 справ;

2001рік: кримінальних - 88, цивільних - 654 справи;

2002 рік: кримінальних - 393, цивільних - 3539,

адміністративних - 9490 справ;

2003 рік: кримінальних - 571, цивільних - 3592,

адміністративних - 14042 справи;

2007 рік: кримінальних - 747, цивільних - 5488,

адміністративних - 27348 справи;

2008 рік: кримінальних - 553, цивільних - 4622,

адміністративних - 28498,

загалом усіх категорій- 43531 справа;

2009 рік: кримінальних - 618, цивільних - 4355,

адміністративних - 6636,

загалом усіх категорій- 22511 справ;

2010 рік: кримінальних-– 639, цивільних - 4009,

адміністративних- 2516,

про адміністративні правопорушення -6768,

загалом усіх категорій - 19409 справ.

Суд сьогодні

Із 1 січня 2011 року, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, Центральний районний суд м. Миколаєва перейшов на реєстрацію справ, заяв, документів у суді та автоматизований розподіл справ засобами автоматизованої системи документообігу суду. На сьогоднішній день Центральний районний суд м. Миколаєва розглядає цивільні, кримінальні, адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення в порядку першої інстанції.

Згідно зі штатним розкладом станом на 27.10.2015 р. у Центральному районному суді м.Миколаєва числиться 80 осіб, із них 17 суддів. Фактично працюють 14 суддів, оскільки суддя Пруднікова Г.М. знаходиться у відпустці по догляду за дитиною по досягненні трирічного віку, суддя Рудяк А.О. не з'являвся на своєму робочому місці впродовж тривалого терміну, на даний час подано звернення до ВККСУ щодо його звільнення за порушення присяги і одна вакантна посада судді у зв’язку з відставкою судді Голубкіна О.І.

Протягом 9 місяців 2015 року відбулися зміни у складі суддівського корпусу. Так, до суду переведено 6 суддів із інших областей України. Указом Президента України від 23.04.2014 року №430/2014 з Автономної республіки Крим були переведені судді Чулуп О.С. і Мамаєва О.В., Указом Президента України від 07.04.2015 №203/2015 із Краснодонського міськрайонного суду Луганської області була переведена суддя Скрипченко С.М., Указом Президента України від 26.09.2015 із Ворошиловського районного суду м.Донецьк була переведена суддя Лагода К.О. Суддя Медюк С.О. зарахований до суду переводом з Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області. Суддя Пруднікова Г.М., яка, як зазначено вище, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, переведена з Ворошиловського районного суду м.Донецьк.

Голова суду - Подзігун Галина Володимирівна, очолює суд із 08.04.2015 року;

Заступник голови суду - Дірко Іван Іванович;

Судді:

Алєйніков Володимир Олександрович
Батченко Олег В'ячеславович
Гуденко Ольга Андріївна
Гречана Світлана Іванівна
Черенкова Наталія Петрівна
Тішко Дмитро Анатолійович
Чулуп Олександр Степанович
Мамаєва Оксана Василівна
Чернієнко Сергій Анатолійович
Скрипченко Світлана Миколаївна
Лагода Катерина Олександрівна
Медюк Сергій Олександрович

Також у суді працюють 53 державні службовці: керівник апарату суду, заступник керівника апарату суду, головні спеціалісту суду, головний спеціаліст із інформаційних технологій, старший судовий розпорядник, 17 секретарів судових засідань, 17 помічників суддів, архіваріус, 12 секретарів суду, головний спеціаліст із забезпечення зв'язків зі ЗМІ (прес-секретар).

08 квітня 2014 року був прийнятий Закон України “Про відновлення довіри до судової влади в Україні” (№ 1188-VІІ). З дня набрання чинності цим Законом вважалися такими, що звільнені з адміністративних посад, голови судів та їх заступники. Відповідно до цього Закону 10 квітня 2014 року були звільнені голова та заступник голови Центрального районного суду м. Миколаєва.

Відповідно до внесених змін до ЗУ “Про судоустрій і статус суддів” у частину 2 і 6 статті 20 голова суду, його заступник повинні призначатися строком на один рік шляхом таємного голосування із числа суддів цього суду, більшістю від кількості суддів, які працюють у відповідному суді, але не більше, як на строк повноважень судді. Суддя, призначений на адміністративну посаду у такому порядку, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш, як два строки поспіль.

11 квітня 2014 року, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” зі змінами, внесеними Законом України “Про відновлення довіри до судової влади в Україні” від 08.04.2014 року № 1188-V-II в Центральному районному суді міста Миколаєва відбулись вибори голови суду та заступника голови суду.

За результатами проведених виборів головою суду одностайно обрана Подзігун Галина Володимирівна.

У 2015 році суд переїхав до нового приміщення.

Відповідно до акту перевірки суб’єкта господарювання Територіального управління Держгірпромнагляду у Миколаївській області від 23.02.2015 року №1 «Про негайне зупинення експлуатації та перебування працівників та відвідувачів в будівлі Центрального районного суду міста Миколаєва» наказом в.о.голови Центрального районного суду міста Миколаєва 02-01 № 10-о/д від 25.02.2015 року робота суду у приміщенні за адресою: м.Миколаїв, вул.Потьомкінська, 49 була зупинена.

Завдяки заходам, оперативно вжитим керівництвом ДСА України та безпосередньо начальником ТУ ДСА в Миколаївській області Сікиринським Віктором Івановичем, було знайдено кошти, необхідні для оренди іншого приміщення під суд. Суд переїхав до будівлі за адресою: вул.Декабристів, 41/12. Наказом голови Центрального районного суду м.Миколаєва №17 від 24.03.2015 робота суду була відновлена з 30 березня 2015 року.

Окрім того, був укладений ще один договір оренди приміщення, розташованого поряд із будівлею суду, за адресою: вул.Декабристів, 41/15.

У даній будівлі зараз знаходяться архів суду та конвойні приміщення, планується облаштувати зали судових засідань, розмістити кабінети суддів, переведених до Миколаєва з інших областей України, а також їх помічників і секретарів, облаштувати зали судових засідань.