Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суддя Центрального районного суду м.Миколаєва Іван Дірко оголосив вирок у кримінальній справі за обвинуваченням директора підприємства в скоєнні злочину, передбаченого ст.272 ч.2 КК України - порушення правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою.
До трьох років обмеження волі засуджена директор миколаївського приватного підприємства, на якому майже десять років тому, у березні 2006 року, стався нещасний випадок із смертельним результатом. Окрім того, протягом трьох років вона не має права займати посаду директора вказаного підприємства, а також інші керівні посади.
Також, згідно з вироком, обвинувачена має сплатити 75 тис.грн. моральної та близько 4 тис.грн. матеріальної шкоди матері загиблого чоловіка та 10 тис.грн. моральної шкоди його доньці.
4 березня 2006 року громадянин, який був зареєстрований Центром зайнятості як безробітний і направлений на підприємство для проходження навчання, очищав на млині екструдер, який напередодні начебто зламався.
Загиблий і його напарник прийшли на роботу в суботу, який був оголошений керівництвом підприємства робочим - для прибирання в цеху. Незважаючи на те, що чоловіки знаходились у стані середнього алкогольного сп'яніння, вони фактично були допущені до виконання робіт.
Загиблий увімкнув рубильник на електрощиті та електродвигун екструдера. Пізніше, знаходячись біля оголеного валу машини, зачепив його рукавом, внаслідок чого його затягнуло під вал. Це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, через які громадянин помер за кілька днів у лікарні.
Суд дійшов висновку, що нещасний випадок став можливим внаслідок порушення загиблим вимог Правил з експлуатації екструдера, що, в свою чергу, сталося через порушення на підприємстві вимог законодавства про охорону праці.
"Чисельність порушень законодавства у сфері охорони праці, пояснення свідків щодо відсутності належних умов праці, ...той факт, що директор підприємства використовувала найманих працівників під виглядом їх навчання, за що від держави отримувала грошові кошти, свідчать про те, що директор мала на меті виключно отримання надприбутків, байдуже ставилася до самих умов праці та, відповідно, до питань охорони праці, що кінці кінців і призвело до загибелі людини на виробництві" - говориться у вироку.
Трагедія, що трапилась, відкрила цілий шар проблем, типових для вітчизняних підприємств приватної форми власності.
Наприклад, один із допитаних пояснив, що в 2004 році до нього звернулася директор підприємства з пропозицією виконувати обов'язки електрика. Оскільки він мав інше основне місце роботи, вони усно домовилися про його вільний графік. Фактично ж на підприємстві він був потрібен, оскільки має допуск із 5-ою групою електробезпечності, що є необхідним для експлуатації високовольтного обладнання. Саме тому у день, коли стався нещасний випадок, він не був присутнім на підприємстві, а ремонтувати екструдер прибула інша людина, яка офіційно там не була влаштована.
На підприємстві не було особи, відповідальної за техніку безпеки на певній ділянці технологічного процесу.
Загиблий на момент нещасного випадку був самим "досвідченим" працівником, адже пропрацював там уже п'ять місяців. Причину плину кадрів на млині дуже наочно пояснює наступне свідчення: "Б. влаштувався на роботу наприкінці лютого 2006 року ( приблизно за 2 тижні до трагедії - авт.). Директор взяла його з іспитовим строком, а в подальшому обіцяла працевлаштувати офіційно. Після того, що сталося, директор сказала більше на роботу не приходити, фактично він відпрацював два тижні, заробітну платню він взагалі не отримав.
Умисел директора на отримання надприбутків за рахунок використання дешевої робочої сили підтверджується й іншими показами свідків. Наприклад, про не передбачену трудовим законодавством систему накладання штрафів: при тому, що середня плата працівників складала 600-800 грн., із них стягалися по 50 гривень за кожне дрібне порушення: запізнення, паління на робочому місці, включення нагрівача з метою зробити чай, ввімкнення до мережі мобільного телефону тощо.
Лише у березні 2011 року прокуратура Миколаївської області порушила кримінальну справу щодо посадових осіб підприємства. 30 березня 2012 року директору підприємства було пред'явлено обвинувачення.
Справу було передано до Центрального районного суду м.Миколаєва, 4 травня 2012 року був розпочатий судовий розгляд справи.
Між тим, мати та цивільна дружина загиблого поскаржилися до Європейського суду з прав людини на те, що розслідування за фактом смерті чоловіка було неефективним.
Європейський суд встановив, що мало місце порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції про права людини, і постановив, що впродовж трьох місяців держава-відповідач, тобто Україна, повинна сплатити кожній із заявниць по 6000 євро відшкодування компенсації.
Прес-служба Центрального районного суду м.Миколаєва
Довідково: Кримінальний кодекс України (витяг)
Стаття 61. Обмеження волі
1. Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
2. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.
3. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.