Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суд, як орган влади має важливу функцію – бути гарантом прав громадян, що проголошені основним законом держави.
Діяльність Центрального районного суду міста Миколаєва в 2017 році здійснювалась відповідно до конституційних засад судочинства та була спрямована на забезпечення захисту прав громадян, інтересів суспільства і держави.
Аналіз здійснення судочинства Центральним районним судом міста Миколаєва за 2017 рік проведено відповідно до листа апеляційного суду Миколаївської області № 1-9/304/2017 від 19 грудня 2017 року. Основною метою даного аналізу є виявлення тенденцій, що виникають у судовій діяльності (збільшення або зменшення кількості надходження справ і матеріалів, середньомісячного навантаження на кожного суддю, якості та оперативності розгляду справ) своєчасне виявлення недоліків, що виникають при здійсненні правосуддя, аналіз та вжиття необхідних заходів для їх усунення.
Упродовж 2017 року на розгляд до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшло 16 535 справ і матеріалів, що на 216 справ більше (або 1,32 %), ніж у аналогічному періоді 2016 року, з них: 632 кримінальних справ і проваджень, 4 130 цивільних, 397 адміністративних. 3 021 справ про адміністративні правопорушення, 7 185 клопотань, скарг, заяв досудового слідства та інші матеріали.
Динаміка надходження справ та матеріалів на розгляд суду у порівнянні з 2016 роком та їх структура наведені у діаграмі 1
Діаграма 1
Зберігається тенденція до зменшення надходження справ та матеріалів цивільного судочинства – на 21,3 % у порівнянні з 2016 роком та справ про адміністративні правопорушення – на 17,4 %. Проте, надходження справ і матеріалів кримінального судочинства збільшилось загалом на 19,5 %, а справ адміністративного судочинства на 4,5 %.
Структура справ та матеріалів, що надходили до суду у поточному звітному періоді, виглядає наступним чином:
Діаграма 2
У Центральному районному суді м. Миколаєва впродовж 2017 року працювало загалом 13 суддів із 17 за штатним розкладом.
Так, рішенням від 11 травня 2017 року суддя Пруднікова Г.М. звільнена з посади судді, крім того, слід зазначити, до звільнення суддя знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, тобто фактично правосуддя не здійснювала.
Рішенням Вищої Ради правосуддя від 31 січня 2017 року звільнений з посади суддя Батченко О.В.
Суддя Рудяк А.О. з 30 серпня 2017 року значиться у міжнародному розшуку з метою арешту та подальшої екстрадиції до України за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України. 19 жовтня 2017 року Першою дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя стосовно нього відкрито дисциплінарну справу. ( з 17 вересня 2014 року не здійснює правосуддя).
У суддів Медюка С.А. з 11 березня 2016 року, суддів Тішка Д.А. та Лагоди К.О. з 21 січня 2017 року закінчились повноваження в межах 5-річного строку.
Крім того, в суді наявна одна вакантна посада судді.
В Центральному районному суді м. Миколаєва судочинство здійснюється колегіями з розгляду справ.
Спеціалізація суддів запроваджувалась в межах двох колегій:
а). колегія з розгляду справ по суті;
б). колегія слідчих суддів.
Крім того, слідчі судді розглядають справи про адміністративні правопорушення.
Середньомісячне надходження справ на одного суддю в порівнянні з попереднім періодом збільшилося на 16,5 % і становить 123 справи та матеріали (у 2016 році – 105,5).
Навантаження суддів у кожній із колегій відображене у діаграмах 3, 4, 5
Навантаження суддів цивільної колегії у 2017 році
Діаграма 3
Навантаження суддів у колегії з розгляду кримінальних проваджень ( справ) по суті у 2017 році
Діаграма 4
Навантаження слідчих суддів у 2017 році
Діаграма 5
Коливання показника середньомісячного надходження справ та матеріалів на одного суддю за останні 5 років ( з 2013 по 2017 рік).
Протягом 2017 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло 632 кримінальних провадження (справи), а загалом з урахуванням залишку на розгляді перебувало 975 кримінальних проваджень (справ). За аналогічний період 2016 року надійшло 416 кримінальних проваджень (справ), а загалом з урахуванням залишку на розгляді перебувало 771 кримінальне провадження ( справа).
Темпи приросту надходжень кримінальних проваджень в 2017 році показані в діаграмі 6.
Діаграма 6
З загальної кількості справ закінчено провадження загалом по 432 кримінальним провадженням (справам), їх питома вага від кількості справ, що перебували в провадженні що складає 44,3 %.
З постановленням вироку розглянуто 325 справ, їх питома вага від кількості справ, провадження в яких закінчено складає 75,23 %.
Категорії розглянутих з постановленням вироку кримінальних проваджень за видами злочинів наведені в таблиці 1
|
Категорії справ |
За 2017 рік |
За 2016 рік |
Динаміка +,- |
|
злочини проти основ національної безпеки України |
2 |
0 |
+2 |
|
злочини проти життя та здоров’я особи |
20 |
23 |
-3 |
|
злочини проти волі, честі та гідності особи |
1 |
0 |
+1 |
|
злочини проти виробничих, трудових та інших особистих прав людини і громадянина |
0 |
2 |
-2 |
|
злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи |
1 |
1 |
= |
|
злочини проти власності |
131 |
146 |
-15 |
|
злочини у сфері господарської діяльності |
17 |
15 |
+2 |
|
злочини проти громадської безпеки |
5 |
6 |
-1 |
|
злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту |
21 |
17 |
+4 |
|
злочини проти громадського порядку та моральності |
6 |
4 |
+2 |
|
злочини у сфері наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення |
13 |
18 |
-5 |
|
злочини у сфері наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів |
13 |
18 |
-5 |
|
злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації |
0 |
1 |
-1 |
|
злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування або об’єднань громадян |
4 |
4 |
= |
|
злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг |
8 |
6 |
+2 |
|
злочини проти правосуддя |
2 |
1 |
+1 |
|
злочини проти встановлення порядку несення військової служби ( військові злочини) |
94 |
91 |
+3 |
|
Усього |
338 |
353 |
+15 |
Таблиця 1
Найбільшу кількість розглянутих кримінальних проваджень (справ) становлять справи про злочини проти власності - 131 (30,75 %), злочини проти встановленого порядку несення військової служби – 94 (21,76 %), злочини проти життя та здоров’я особи - 20( 4,7 %).
У 2017 році судом було розглянуто 6 кримінальних провадження щодо 6 осіб. Всі кримінальні провадження були розглянуті суддями які уповноважені розглядати такі справи.
Для встановлення істини у кримінальних провадженнях, притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності або звільнення, призначення виду та міри покарання у судовому засіданні допитувалися неповнолітні обвинувачені та їх законні представники, потерпілі, свідки, досліджувалися всі докази, що були надані сторонами. Крім того, в судовому засіданні з’ясовувалися повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: вік, стан здоров’я та стан загального розвитку, умови його життя і виховання, відомості про його родину: батьків або осіб, що їх заміняють, про побутове оточення, обставини, що негативно впливали на виховання неповнолітнього, зв’язки, відносини вдома, в школі та за місцем навчання, наявність дорослого підбурювача, ставлення неповнолітнього до вчиненого.
Так, у кримінальному провадженні № 490/7904/16-к, відносно І., який обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України предметом кримінального злочину виступив велосипед - тобто, предмет що має інтерес для підлітків, як знаряддя розваг. Цей велосипед І. забрав у потерпілого,застосувавши до нього насильство. Оцінюючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд, вважав, що цей злочин певною мірою був зумовлений дитячими пустощами. Крім того, у відомостях про особу винного, а саме у висновку судово-психіатричної експертизи зазначалось, що у нього були проблеми у шкільному віці з навчанням, розвитком розумових процесів, загострення самолюбства та розвиток конфліктності, викривлене відношення як до самого себе так й до оточуючих, складнощі у спілкуванні. Всі обставини у сукупності є природним стійким проявом особистості, що свідчать про підвищену суспільну небезпеку його особи, але відповідно до вимог ст. 484 КПК України вчинення злочину у неповнолітньому віці є пом’якшуючою обставиною. Але оскільки в цьому випадку, вчинення злочину було наслідком направленості особи обвинуваченого та вочевидь не було хибою з його боку, а також те, що така обставина не є передбаченою, як пом’якшуюча, у ст. 66 КК України суд не враховував її.
Обвинуваченого І. було визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.
До апеляційного суду Миколаївської області кримінальні провадження ( справи) в 2017 року не оскаржувались.
З загальної кількості кримінальних проваджень закінчено провадженням по 432. Питома вага від загальної кількості кримінальних проваджень складає 44, 3%. З числа розглянутих кримінальних проваджень ( справ) :
-136, або 31,5 % були розглянуті під час підготовчого провадження;
- 296, або 68,5 % під час судового розгляду.
Впродовж 2017 року закінчено провадження у 2 кримінальних провадженнях про злочини, вчинені в складі організованих груп у відношенні 2 осіб.
На кінець звітного періоду зупинені 79 кримінальних провадження, у тому числі 68 - у зв’язку із розшуком. Їх питома вага від кількості справ, що залишилися не розглянутими на кінець звітного періоду складає 4,4 %.
У 2017 році звільнено з-під варти 5 осіб, в тому числі 1 особа у зв’язку із засудженням до інших мір покарання, не пов’язаних із позбавленням волі на певний строк. У зв’язку із постановленням виправдувального вироку такі особи з-під варти не звільнялись, оскільки у період досудового слідства та у період судового слідства до осіб не застосовувались такі обмеження.
У 2017 році до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло 7 105 клопотань, заяв та скарг під час досудового розслідування, а загалом з урахуванням залишку на розгляді перебувало – 7 358 таких звернень.
У звітній період надійшло 225 подань органів досудового слідства (розслідування) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з них, а з урахуванням залишку перебувало на розгляді 263 таких звернення, з них розглянуто 220, з яких:
151- задоволено; питома вага яких по відношенню до розглянутих загалом складає 68, 6 %.
3- повернуто;
Залишок нерозглянутих подань даної категорії на кінець звітного періоду – 73.
Протягом 2017 року в апеляційному порядку переглянуто 65 подань органів досудового слідства ( розслідування) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яких 10 скасовано.
Підставами для скасування рішень суду за поданнями органів досудового слідства ( розслідування) про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були:
Впродовж 2017 року на розгляд Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло 1 069 скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового слідства, а з урахуванням залишку їх перебувало на розгляді – 1 166.
З них, розглянуто всього - 821 звернення, їх питома вага від тих, що знаходились на розгляді всього складає 70,41 %; повернуто – 122 звернення, задоволено – 292, їх питома вага від розглянутих всього складає 35,5 %. Залишок нерозглянутих скарг на дії, рішення чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового слідства на кінець звітного періоду складає 345 звернень.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Дана презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження. Окрім того, це положення закріплено в пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального злочину вважається невинним, то тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку. Єдиним процесуальним актом в Україні, яким громадянин може бути визнаний невинним у скоєнні кримінального правопорушення та виправданий, є вирок, ухвалений судом іменем України.
Виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено: що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. При встановленні невинності обвинуваченого суд виправдовує його і своїм вироком повістю відновлює невинного у всіх правах, негайно скасовує усі обмеження. Якщо вони застосовувались під час розгляду кримінального провадження. По закінченню строку на оскарження вироку він набирає законної сили, що означає: по-перше, виправдувальний вирок має обов’язкову силу для правоохоронних органів держави та підлягає беззаперечному неухильному виконанню; по-друге, виправдувальний вирок у відношенні особи, яка знаходиться під вартою, виконується негайно після його проголошення – обвинувачений звільняється з-під варти в залі суду; по-третє, скасувати виправдувальний вирок не має права жоден орган держави, за винятком вищестоящого суду у випадках, передбачених законом.
Згідно статистичних даних, Центральним районним судом м. Миколаєва в 2017 році було постановлено 3 виправдувальні вироки у відношенні 4 осіб. У 2016 році було постановлено 9 виправдувальних вироків у відношенні 9 осіб.
Підстави постановлення виправдувальних вироків приведені у таблиці 2
|
Підстави |
2017 |
2016 |
Динаміка +,- |
|
не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа |
1 |
1 |
= |
|
не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим |
0 |
2 |
-2 |
|
не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення |
2 |
6 |
-4 |
|
УСЬОГО |
3 |
9 |
-6 |
Таблиця 2
У 2017 році у зв’язку з постановленням виправдувального вироку особи з-під варти не звільнялись, оскільки у період розгляду кримінальних проваджень до них не застосовувались такі обмеження. У 2016 році з постановленням виправдувального вироку в залі суду була звільнена одна особа. ( справа № 490/8478/15).
Від загальної кількості постановлених у 2017 році вироків за всіма категоріями справ виправдувальні вироки становлять 1, 24 %.
Всі виправдувальні вироки, які були постановлені у 2017 році оскаржені органами прокуратури до апеляційного суду Миколаївської області. За результатами розгляду один виправдувальний вирок скасований, два знаходяться в стадії апеляційного перегляду станом на 12 січня 2017 року.
Так, вироком від 21 квітня 2017 року Ш.О.О. органом досудового розслідування обвинувачувався у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 365, ст. 340 КК України. Обвинувачений Ш.О.О. обвинувачувався саме в перевищенні влади, тобто умисному вчиненню службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, держаним та громадським інтересам, що супроводжувались насильством, болісним і такими, що ображають особисту гідність громадян, діями. Дослідивши докази сторони обвинувачення та докази сторони захисту, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність в діях Ш.О.О. складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ст. 340 КК України та визнав його невинуватим. Аналізуючи зміст виправдувального вироку апеляційний суд прийшов до висновку, що він не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Крім того, вказав, що судом першої інстанції не були належним чином оцінені обставини, шляхом дослідження доказів, наданих сторонами кримінального провадження, не було надано оцінки всім доказам по справі, як окремо так і в їх сукупності, а також не наведено мотиви та підстави прийняття одних доказів та не прийняття інших. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області вказаний вирок першої інстанції скасований та кримінальне провадження направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У аналогічному періоді 2016 року органами прокуратури було оскаржено до апеляційної інстанції 8 виправдувальних вироки із 9 постановлених, з них: 3- залишено без змін, 3- скасовано, 1 станом на 12 січня 2017 року знаходиться в стадії апеляційного перегляду. У двох випадках апеляційним судом Миколаївської області кримінальні провадження після скасування виправдувального вироку першої інстанції направлені для розгляду до тої ж першої інстанції для розгляду в іншому складі. В обох випадках апеляційною інстанцією як підставу скасування вироку було зазначено те, що суд першої інстанції не піддав конкретному і категоричному аналізу і оцінці, з порівнянням із іншими доказами на суперечливість чи узгодженість, з викладенням своїх міркувань з приводу прийняття доказів в основу обвинувачення чи їх відкидання, як недостатніх і недопустимих та на яких підставах дійшов висновку про відкидання доказів обвинувачення і виправдання притягнутого до кримінальної відповідальності обвинуваченого.
В іншому випадку апеляційним судом Миколаївської області було скасовано виправдувальний вирок з ухваленням свого, яким особа була визнана винуватою, та їй було призначено покарання у виді позбавлення волі.
Протягом звітного періоду Центральним районним судом м. Миколаєва за скоєння злочинів було засудженого 329 осіб ( у 2016 334 особи), що на 1,5 % менше ніж у 2016 році.
В 2017 році Центральним районним судом м. Миколаєва застосовувались наступні види покарань:
Основні:
Додаткові:
З метою забезпечення своєчасного розгляду кримінальних справ суддями у 2017 році було винесено 14 постанов про привід обвинуваченого, підсудного та 1 постанову про привід свідків.
Значною перешкодою оперативності розгляду кримінальних справ є неявка в судове засідання учасників процесу. В більшості випадків розгляд справи було відкладено у зв’язку з неявкою обвинуваченого - 25,2 % від кількості усіх фактів відкладення розгляду справи, у зв’язку з неявкою потерпілих 6,7 %, нездійснення доставки до суду обвинуваченого, який тримається під вартою 6,4 %, неприбуття захисника 1,4 % та з інших підстав 60,4 %.
За аналогічний період 2016 року суддями було винесено 15 постанов про привід обвинуваченого, підсудного та 7 постанов про привід свідків.
У 2016 році розгляд справ відкладався через:
- нездійснення доставки до суду обвинуваченого, який тримається під вартою - 11 випадків( 6,47 % від кількості всіх випадків);
- неприбуття обвинуваченого – 110 випадків (64,7 %);
- неприбуття прокурора - 1 випадок (0,58%);
- неприбуття захисника - 19 випадків (11,17%);
- неприбуття свідків, потерпілих - 22 випадки (12,94%);
- неприбуття інших учасників кримінального провадження – 7 випадків (4,11%);
Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод прийнята з метою додержання країнами-підписантами (учасниками Ради Європи) та забезпечення на своїй території прав та основоположних свобод людини.
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року наша держава, як член Ради Європи, повністю визнала обов’язковою і без укладання спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Україна, ратифікувавши Конвенцію і протоколи № 2, 4, 7, та 11 до Конвенції, інкорпорувала Конвенцію в національну правову систему та визнала обов'язковою юрисдикцію ЄСПЛ в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Для судів України застосування Конвенції та практики Європейського суду стали особливо актуальними з прийняттям 23 лютого 2006 року Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку з обов’язком держави виконати рішення Європейського суду у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Конвенції; з впровадженням в українське судочинство європейських стандартів прав людини; зі створенням для України передумов для зменшення заяв до Європейського суду проти України. Принципове значення має й те, що відповідно до ст.17 Закону суди України мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського суду як джерело права.
В Україні Конвенція має такий самий статус, як і інші законодавчі акти і є частиною національного законодавства України згідно із положеннями статті 9 Конституції.
Практика свідчить, що судді Центрального районного суду м. Миколаєва дедалі частіше посилаються на рішення Європейського суду, що має позитивне значення у справі наближення до загальноприйнятих світових стандартів судочинства і захисту прав людини.
Протягом 2017 року Центральним районним судом м. Миколаєва мало місце посилання на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та застосування практики Європейського суду з прав людини у 56 справах цивільного судочинства, 14 справах кримінального судочинства та 22 справах адміністративного судочинства а загалом у 92 справах. У 2016 році таких рішень було 17 ( 5 цивільних та 12 кримінальних).
При постановленні рішень суддями застосовувались положення статей 6,8,10 Конвенції, а також ст. 1 Протоколу № 1 до неї, відповідно до них, рішення Європейського суду.
Так, при розгляді цивільної справи позовом органу опіки та піклування виконкому Миколаївської міської ради до Б.М.В., третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району про відібрання неповнолітніх дітей без позбавлення батьківських прав задовольнив позов посилаючись як на національне законодавство ( ст.. 80, 183, 170 СК України) так і практику Європейського суду з прав людини ( справи «Савіни проти України» (CASE OF SAVINY v. UKRAINE) №39948/06, п. 49-50) , «Скоццарі та Дж'юнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], №№ 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000 -VIII), «Ньяоре проти Франції» (Gnahore v. France), № 40031/98, п. 59, ECHR 2000 -IX). «Валлова і Валла проти Чеської Республіки» (Wallova and Walla v. the Czech Republic), № 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і «Гавелка та інші проти Чеської Республіки» (Havelka and Others v. the Czech Republic), № 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). справу «Мозер проти Австрії» (Moser v. Austria), № 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року, в яких зазначено, що: рішення органів опіки та піклування повинно бути виважених, має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.
Іншим прикладом є застосування практики Європейського суду у кримінальному провадженні. Зокрема щодо застосування статті 6 Конвенції, «Право на справедливий суд».
Так, при розгляді кримінального провадження судом присяжних за обвинуваченням В.Д.Р. та М.А.А. у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6,12 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 КК України судом було застосовано ч. 3 ст. 6 Конвенції, в якій вказано, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглянутої справи ("Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року), "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року. У цій справі в ході судового слідства було змінено обвинувачення у справі особам, які вчинили злочин, які остаточно були засуджені : В.Р.Д. за ч. 1 ст 115 та ч. 1 ст. 185 КК України та М.А.А. за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 115 КК України. У цьому випадку уточнення обвинувачення остаточно встановлені відповідальні за смерть особи. Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини ст. 2 Конвенції право на життя є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностей демократичного суспільства. ( справи ЄСПЛ "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105, рішення Європейського суду з прав людини у справах «Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України").
Наведені приклади щодо застосування судом положень Конвенції та рішень ЄСПЛ свідчать про те, що суд може забезпечити справедливий судовий захист, що спрямовується на:
Відповідно до частини 1 ст. 223 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Порядок проведення слідчих (розшукових) дій визначений у главі 20 КПК.
З метою здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування окремі слідчі (розшукові) дії можуть бути здійснені за клопотанням сторони лише на підставі ухвали слідчого судді. Зокрема, до таких слідчих (розшукових) дій КПК відносить:
1) допит свідка, потерпілого під час досудового розслідування в судовому засіданні за наявності обставин, що можуть унеможливити їх допит у суді або вплинути на повноту чи достовірність показань (ст. 225 КПК);
2) проникнення до житла або іншого володіння особи (ст. 233 КПК);
3) обшук, у тому числі житла або іншого володіння особи (статті 234, 235 КПК);
4) огляд, у тому числі житла або іншого володіння особи (ст. 237 КПК);
5) огляд трупа, поєднаний з оглядом житла або іншого володіння особи (ст. 238 КПК);
6) слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи (ст. 240 КПК);
7) примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи (ст. 242 КПК);
8) призначення експертизи за клопотанням сторони захисту у разі відмови слідчого, прокурора у задоволенні такого клопотання (ст. 244 КПК);
9) примусове відбирання біологічних зразків у особи для проведення експертизи (ст. 245 КПК).
У 2017 році слідчими суддями розглянуто:
В 2017 році на розгляд до суду надійшло 1 клопотання про залучення експерта (про призначення судової психолого-психіатричної експертизи) від адвоката в інтересах потерпілої, провадження в якому було закрито у зв’язку із відмовою адвоката від заявленого клопотання.
В апеляційному порядку зазначені постанови не скасовувались.
В 2017 році на розгляд до суду надійшло 7 клопотань про примусове залучення особи для проведення медичної та психіатричної експертизи, з яких:
- задоволено 6, в тому числі 1 – про примусове відбирання біологічних зразків у особи для проведення експертизи;
- відмовлено -1.
Главою 35 розділу VI КПК України передбачено кримінальне провадження на підставі угод, тобто можливість укладання угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості та угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим. Зазначене положення кримінального процесу забезпечує розгляд обвинувачення судом у найкоротші строки, сприяє зменшенню навантаження на суд та мінімізує бюджетні витрати. Крім того, таке провадження забезпечує швидке відшкодування збитків, заподіяних злочином.
Відповідно до ч. 1 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого чи підозрюваного або обвинуваченого. Виходячи з положень ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням задано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. У останньому випадку угоду про примирення може бути укладено із представником юридичної особи у разі завдання їй майнової шкоди.
Впродовж 2017 року відповідно до обліково-статистичних даних на розгляд Центрального районного суду м. Миколаєва надходили угоди про примирення де потерпілими були як фізичні особи, так і юридичні особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КПК України укладання угод про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов’язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Тобто, отримавши обвинувальний акт, угоду про примирення чи про визнання винуватості, суд (головуючий суддя) відповідно до вимог ч. 1 ст. 314 КПК не пізніше п’яти днів з дня їх надходження повинен прийняти рішення про призначення підготовчого судового засідання.
Разом з тим, отримавши обвинувальний акт з угодою про примирення чи про визнання винуватості, судді суду не завжди постановляють ухвалу про призначення підготовчого судового засідання.
Впродовж 2017 року Центральним районним судом м. Миколаєва на розгляд надійшло 73 кримінальні провадження з угодами, а загалом з урахуванням залишку на розгляді перебувало 83 таких провадження.
З постановленням вироку розглянуто всього 50 угод, з них 17- про примирення та 31 - про визнання винуватості. Крім того, у 3 кримінальних провадженнях з угодами відмовлено у затвердженні угоди і повернуто прокурору для проведення досудового розслідування, 1 – кримінальне провадження закрито, та 1- направлено за підсудністю.
Залишок нерозглянутих кримінальних проваджень на кінець звітного періоду – 28.
Всього по кримінальним справам з угодами засуджено 50 осіб.
За аналогічний період 2016 року до суду надійшло 31 кримінальне провадження з угодами, а з урахуванням залишку їх перебувало на розгляді - 47, з яких: розглянуто всього - 37, з постановленням вироку – 35, з них – про примирення 7, про визнання винуватості -22. Загалом розглянуто кримінальних проваджень з угодами щодо 48 осіб.
Динаміка надходження кримінальних проваджень з угодами показана в діаграмі 7
Діаграма 7
Відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК суд зобов’язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з’ясування добровільності укладення угоди у разі необхідності суд має право витребовувати документи, у тому числі скарги підозрюваного чи обвинуваченого, подані ним під час кримінального провадження, та рішення за наслідками їх розгляду, а також викликати в судове засідання осіб та опитувати їх.
Крім того, суд зобов’язаний призначити узгоджене сторонами покарання або звільнити від його відбування з випробуванням лише після перевірки угоди на відповідність діючому законодавству, зокрема відповідності узгодженого покарання загальним засадам його призначення, передбачених КК України.
При вирішенні питання про затвердження угод про визнання винуватості та примирення судді дотримуються наведених вимог закону.
Протягом 2017 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло 4 130 звернення в порядку цивільного судочинства ( в 2016 році таких звернень надійшло 5 284), а загалом з урахуванням залишку на розгляді у суді перебувало 5 195 таких звернень ( у 2016 році 5 707), з них:
Динаміка надходжень справ та матеріалів цивільного судочинства проілюстрована в діаграмі 8
Діаграма 8
З числа справ в порядку цивільного судочинства, що перебували на розгляді в Центральному районному суді м. Миколаєва
Найбільшу кількість серед розглянутих справ позовного провадження становили справи по спорах що виникають з договорів позики, кредиту, банківського вкладу – 495 ( 27,15%), на другому місці – спори про розірвання шлюбу – 406 ( 22,27%), на третьому – спори про стягнення аліментів – 197 ( 10,8 %), решта категорій справ зустрічаються значно менше. Така ж тенденція щодо структури категорій справ, які складають найбільшу кількість спостерігалась і в 2016 році.
В порядку цивільного судочинства загалом розглянуто в 2017 році 39,78 % справ, які не підлягають стандартизації ( у 2016 році таких справ розглянуто 46,46 %).
З загальної кількості розглянутих справ:
|
найменування показника |
2017 рік |
2016 рік |
||
|
кількість |
питома вага % |
кількість |
питома вага % |
|
|
розглянуто з постановленням рішення |
1537 |
84,3% |
1964 |
84,22% |
|
розглянуто з постановленням заочного рішення |
550 |
30,2% |
840 |
36,02 % |
|
розглянуто з залишенням заяви без розгляду |
228 |
12,5% |
290 |
12,43 % |
|
передано в інші суди |
27 |
1,5 % |
34 |
1,46% |
|
розглянуто із закриттям провадження у справі |
31 |
1,7 % |
43 |
1,84 % |
Таблиця 3
Залишок нерозглянутих справ цивільного судочинства в 2017 році становить 722 справ (або 26,9%) від загальної кількості розглянутих справ, у аналогічному періоді 2016 року він складав 567 справ ( або 18,6 %). Таке дозволяє зазначити, що залишок нерозглянутих справ збільшився на 8,3 % у порівнянні з попереднім періодом.
Структура матеріалів в порядку цивільного судочинства, що перебували в провадженні суду, може бути відображена в таблиці 4, та відображена в діаграмі 9 таким чином:
|
Найменування показника |
2017 |
2016 |
||
|
кількість |
питома вага % |
кількість |
питома вага % |
|
|
заяви про видачу судового наказу |
1198 |
23% |
297 |
11,14% |
|
позовні заяви |
2 986 |
57,5% |
1257 |
47,17% |
|
клопотання, заяви, подання у порядку виконання судових рішень та рішень інших органів ( посадових осіб) |
420 |
8,1% |
197 |
7,39% |
|
скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби |
148 |
2,85% |
131 |
4,91% |
|
заяви про скасування судового наказу |
39 |
0,75% |
26 |
0,98% |
|
заяви про забезпечення доказів, позову до подання позовної заяви ( усього) |
50 |
0,96% |
64 |
2,4% |
|
доручення судів України |
42 |
0,8% |
50 |
1,88% |
|
доручення іноземних судів |
6 |
0,12% |
2 |
0,07% |
|
клопотання про визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, що підлягає примусовому виконанню |
6 |
0,12% |
7 |
0,26% |
Таблиця 4
Діаграма 9
За такого, можна дійти висновку, що на протязі 2016-2017 років будь-яких змін у структурі матеріалів в порядку цивільного судочинства не відбулось.
Найбільшу кількість з матеріалів в порядку цивільного судочинства у 2016 та 2017 роках становили позовні заяви.
З загальної кількості матеріалів у 2017 році розглянуто 3 775 , або 72,67 % ( у 2016 році 4 642 матеріалів, або 81,33 %); залишок не розглянутих матеріалів складає у 2017 році 1420 ( у 2016 році 1065).
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом. Згідно з Кодексом адміністративного судочинства України адміністративні справи підсудні окружним адміністративним судам та місцевим загальним судам як адміністративним судам ( далі – місцеві адміністративні суди).
За даними статистичної звітності у 2017 році до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло 397 звернення в порядку адміністративного судочинства, а загалом з урахуванням залишку, на розгляді перебувало 517 таких звернень. У 2016 році надійшло на розгляд за аналогічний період 364 звернення, а з урахуванням залишку на розгляді перебувало 558 звернення, що практично дорівнює показникам у 2017 році.
З цих звернень:
За аналогічний період 2016 року 324, або 58% становили адміністративні справи та 234 , або 42 % матеріали, подані в порядку адміністративного судочинства.
Серед справ і матеріалів, що надійшли до суду переважну більшість становлять справи зі спорів з приводу громадського порядку – 68 ( 17,13 %), спори з приводу реалізації публічної політики – 58 ( 14,6%), спори з приводу сталого розвитку – 35 ( 8,82 %), решта категорій справ зустрічається значно менше.
У 2016 році за аналогічний період переважну більшість становили справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики – 148 ( 45,96 %), на другому місці спори з приводу сталого розвитку – 67 ( 20,8 %) і на третьому – спори з приводу громадського порядку – 60 (18,63 %).
Решта категорій справ зустрічається значно менше.
З загальної кількості розглянутих справ:
|
найменування показника |
2017р. |
2016 р. |
||
|
кількість |
питома вага % |
кількість |
питома вага % |
|
|
розглянуто з прийняттям постанови |
152 |
74% |
140 |
43,2 % |
|
розглянуто з залишенням заяви без розгляду |
42 |
20,4% |
101 |
31,17 % |
|
розглянуто з закриттям провадження у справі |
4 |
2% |
5 |
1,5 % |
|
передано в інші суди |
8 |
3,9% |
5 |
1,5 % |
Таблиця 5
З загальної кількості справ в 2017 році розглянуто 206 справ ( 79,5 %), а залишок нерозглянутих справ становить 53. За аналогічний період 2016 року було розглянуто 251 справа , або 77,5 % , а залишок становив 73 справи.
Серед матеріалів в порядку адміністративного судочинства, що перебували в провадженні суду, переважну більшість становили позовні заяви, кількість інших матеріалів є незначним і вони розглянуті таким чином:
Протягом звітного періоду із фіксуванням судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу судом розглянуто 118 адміністративних справ, по решті справ за заявами сторін або у зв’язку з неявкою сторін в судове засідання, розгляд справи проводився без фіксування судового засідання технічними засобами.
Розподіл розглянутих справ за категоріями та їх питома вага в загальній кількості розглянутих справ наведені в таблиці 6
|
категорія правопорушення |
2016 |
2017 |
2017 рік у відсотках до 2016 року |
Темпи приросту або зниження |
Питома вага в загальній кількості розглянутих у 2017 році |
|
в галузі охорони праці та здоров’я населення (ст. 41-46-2) |
7 |
36 |
514,2% |
+414,2% |
1,52 % |
|
що посягають на власність ( ст. 47-51-2) |
15 |
36 |
240 % |
+140% |
1,52 % |
|
в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури ( ст. 52-92-1) |
92 |
87 |
94,5 % |
-5,43 % |
3,69 % |
|
в сільському господарстві. Порушення ветеринарно-санітарних правил ( ст. 104-108) |
0 |
0 |
- |
- |
- |
|
на транспорті (справи про порушення Правил дорожнього руху ( ст. 109-148-5) |
1270 |
1062 |
83,7 % |
-16,3% |
45,09% |
|
в галузі житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою ( ст. 149-154) |
0 |
4 |
- |
+100 % |
0,16 % |
|
в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності ( ст. 155-166-20) |
232 |
340 |
143,1 % |
+43,1% |
14,43 % |
|
адміністративні корупційні правопорушення ( 167-172-9) |
2 |
23 |
1150% |
+1050% |
0,97 % |
|
військові адміністративні правопорушення ( 172-10-172-20) |
287 |
197 |
68,7% |
-31,3% |
8,36 % |
|
що посягають на громадський порядок і безпеку ( ст. 173-184) |
358 |
409 |
+114,24% |
+14,24 |
17,36 % |
|
що посягають на встановлений порядок управління ( ст. 184-1-212-6). |
88 |
64 |
72,7% |
-27,3% |
2,71 % |
|
митниця |
127 |
87 |
68,5% |
-31,5% |
3,69 |
|
Усього |
2478 |
2345 |
94,6% |
-5,4% |
100 % |
Таблиця 6
Впродовж 2017 року до адміністративної відповідальності було притягнуто 2 355 осіб, а у 2016 2 478 особа.
Під час розгляду судом справ про адміністративні правопорушення щодо 1054 осіб справи були закриті ( у 2016 році щодо 712 осіб) в тому числі:
щодо 44 осіб ( у 2016 щодо 70 осіб ) – у зв’язку із звільненням від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення;
щодо 270 осіб ( у 2016 році щодо 205 осіб ) – у зв’язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення;
щодо 604 осіб ( у 2016 році щодо 433 осіб відповідно) - у зв’язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Центральним районним судом м. Миколаєва впродовж 2017 року застосовані наступні види адміністративних стягнень:
Основні:
Адміністративні стягнення у виді виправних робіт не застосовувались.
Додаткові:
Судом накладено адміністративних стягнень у вигляді штрафу на суму 11 053 845 грн, з них сплачено добровільно - 371 420 грн. В 2016 році – на суму 10 255 200 грн, з них сплачено добровільно 1089710 грн.
Питома вага сплачених від накладених адміністративних стягнень у 2017 році складає 3,36 %, у 2016 році – 10 %.
Залишок нерозглянутих справ про адміністративні правопорушення складає 1057 справ ( у 2016 – 517 справ).
Питома вага нерозглянутих справ до тих, по яким прийняті рішення складає 30,1 %, у 2016 році - 20,86%.
Центральним районним судом м. Миколаєва протягом 2017 року звертались до примусового виконання судові рішення по всіх категоріях справ у відповідності до вимог та строків, визначених чинним законодавством України.
Вироки, що набрали законної сили. Зверталися до виконання відповідно до ст. 535 КПК України ( 2012 року), протягом трьох діб з дня набрання ними законної сили. З порушенням строків, передбачених КПК України у 2017 році вироки не зверталися. Виконавчі листи, виписані на виконання вироків в частині стягнення витрат за проведення судових експертиз направлялись безпосередньо судом до Миколаївського НДЕКЦ МВС України в Миколаївській області. Виконавчі листи, виписані на виконання вироків в частині стягнення матеріальних збитків, завданих злочинами, видавалися або направлялися стягувачем за заявою про видачу виконавчого листа.
Розпорядження про набрання вироком законної сили надсилались до слідчого ізолятора відносно осіб, що перебували під вартою. Розпорядження про набрання законної сили разом з копіями вироку щодо засуджених, відносно яких обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту, особистого зобов’язання, направлялись судом до органу виконання покарань за місцем проживання засудженого.
У цивільних справах судові рішення, що набрали законної сили або які допущені до негайного виконання, звертались до виконання з дотриманням вимог ст.ст. 367, 368 ЦПК України, інші – після надходження до суду заяв стягувачів про видачу виконавчого листа. Подальше направлення виконавчих листів на виконання до органів ДВС проводиться особисто стягувачами. Виконавчі документи про стягнення судового збору надсилалися судом на виконання до органів ДВС.
Постанови про накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафу, при несплаті в добровільному порядку, позбавлення права керування транспортним засобом судом відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» до органу, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення, тобто до патрульної поліції.
Постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт направлялись до районного сектору пробації; постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту - до відповідного районного відділу поліції.
Крім того, постанови про порушення митних правил направлялись до органу, за матеріалами якого такі рішення були прийняті для подальшого пред’явлення до виконання. Постанови про стягнення судового збору, конфіскації знаряддя лову та про вчинення корупційних діянь направлялись до ДВС. Крім того, копії постанов по справам про вчинення корупційних діянь направлялись до вищестоящих органів де працював правопорушник для відома.
Випадків не звернення до виконання судових рішень в 2017 році не було ( крім тих, що не зверненні до виконання у зв’язку з відсутністю заяв стягувачів).
Справи з апеляційними скаргами та поданнями надсилались до апеляційного суду своєчасно з дотриманням вимог ст. № 354 КПК, ч. 2 ст. 296 ЦПК, ст. 188 КАС України. Випадків порушень вимог даних статей не було.
У 2017 році судом приймались заходи для своєчасного звернення до виконання судових рішень. На нарадах заступником керівника апарату суду з діловодства постійно зверталась увага працівників канцелярії суду щодо своєчасного звернення до виконання судових вироків, постанов та рішень суду.
З метою примусового виконання рішень суду в 2017 році видано 1449 ( в 2016 році 3441 ) виконавчі документи на суму 30 030 594 гривень (в 2016 році 168 666 376 грн.) , в тому числі:
Основними причинами тривалого виконання судових рішень є об’єктивні обставини, а саме:
У 2017 році на незначну кількість збільшилась кількість справ і матеріалів, що надійшли на розгляд до Центрального районного суду м. Миколаєва у порівнянні з 2016 роком ( на 1,32 %), проте в розрізі форм судочинства збільшилось надходження справ і матеріалів кримінального судочинства і зменшилось - цивільного та справ про адміністративні правопорушення.
Необхідно зазначити, що судді вживають всі необхідні заходи щодо скорочення терміну розгляду справ. Проте, все ж таки залишаються проблеми щодо розгляду справ у строки передбачені ЦПК та КПК України з причин прямо від суддів незалежних. Основними причинами збільшення строків розгляду кримінальних справ є неявка сторін у судове засідання як з поважних так і без поважних причин; в цивільних справах строки зумовлюються як неявкою осіб, що беруть участь у справі ( свідки, позивачі, відповідачі, чи інші особи) так і необхідність збирання додаткових доказів.
Щодо практики застосування Конвенції та рішень ЄСПЛ можна зробити висновок, що судді в цілому дотримуються вимог статей 3,5. 6 Конвенції, однак не достатньо готові до практичного впровадження підходів і позицій Європейського суду. Досить поширеним у судових рішеннях є абстрактне посилання на практику Європейського суду без вказівок на конкретне рішення міжнародного судового органу.
Додатки: копії рішень суду по яким постановлені виправдувальні вироки в 2017 році та копії рішень суду по-яким судом застосовувалась практика ЄСПЛ та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
Заступник голови Центрального
районного суду м. Миколаєва В.О. Алєйніков
_03_03.png)
