Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У Х В А Л А
«03» серпня 2018 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Алєйніков В.О., за участі секретаря, прокурора, слідчого, підозрюваного, захисників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального Кодексу України, -
В С Т А Н О В И В :
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
Старший слідчий відділу СУ ГУ НП в Миколаївській області Б. звернувся до слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
С., який народився року, є українцем, громадянином України, працює начальником Єланецького відділення поліції Новоодеського ВП ГУ НП в Миколаївській області, мешкає за адресою: Миколаївська область, раніше не вчиняв злочинів та не судився.
В обґрунтування клопотання послався про те, що С. обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального Кодексу України, та існують ризики, що у разі незастосування відносно нього вказаного запобіжного заходу він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у справі, а також - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Під час судового розгляду прокурор та слідчий клопотання підтримали та наполягали на його задоволенні.
Обвинувачений та захисники проти задоволення клопотання заперечували.
Вони вказували, що підозра не є обґрунтованою, була пред'явлена поза межами встановленого законом строку та всупереч встановленого законом порядку.
Також вказували, що запобігти ризикам, про які йдеться у клопотанні, можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
Ця заява Миколаївським управлінням ДВБ НП України була надіслана до прокуратури Миколаївської області для прийняття процесуального рішення.
Внаслідок розгляду отриманих матеріалів в прокуратурі Миколаївської області було прийняте рішення про реєстрацію матеріалів у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, відповідно до отриманого доручення прокурор вніс відповідні відомості до ЄРДР.
Цією постановою встановлювалось, що
До прокуратури Миколаївської області надійшли матеріали Миколаївського управління ДВБ ГУ НП України щодо вимагання службовою особою неправомірної вигоди за не вчинення дій з використанням наданої їй влади та службового становища.
_______2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № внесено відомості за вищевказаним фактом, з попередньою правовою кваліфікацією за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до пункту 1 розділу ХІ перехідних положень КПК України, слідчі органів прокуратури здійснюють досудове розслідування кримінальних проваджень, визначених частиною 4 статті 216 КПК України до дня введення в дію положень вказаної частини статті.
Відповідно до Розділу Х прикінцевих положень КПК України, цей Кодекс набирає чинності через 6 місяців з дня його опублікування, крім частини 4 статті 216 цього Кодексу, яка вводиться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань, але не пізніше п'яти років з дня набрання чинності цим законом.
Враховуючи викладене, слідчі прокуратури Миколаївської області наразі позбавлені можливості здійснювати досудове розслідування у нових кримінальних провадженнях.
Частиною 5 статті 36 КПК України передбачено, що зокрема керівник регіональної прокуратури своєю вмотивованою постановою має право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у разі неефективного досудового розслідування.
Водночас встановлено, що станом на ________2018 Державне бюро розслідувань не створено та не функціонує, що суттєво впливає на ефективність досудового розслідування у даному кримінальному провадженні в подальшому
Спираючись про такі обставини та посилаючись про вимоги статті 36, статті 110 Кримінального Процесуального Кодексу України прокурор Миколаївської області постановив
Визначити підслідність у кримінальному провадженні №, внесеному до ЄРДР від _______2018, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України за СУ ГУ НП в Миколаївській області
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під ставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, дбайливістю та ретельністю.
І……Відповідно до статті 40 Кримінального Процесуального Кодексу України однією з осіб, уповноважених повідомляти особу про підозру та звертатись із клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема - про обрання запобіжного заходу, є слідчий.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 3 Кримінального Процесуального Кодексу України слідчим є службова особа відповідного органу досудового розслідування, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.
Таке доводить, що відповідна службова особа має право здійснювати досудове розслідування за одночасної наявності двох умов:
1)вона має бути службовою особою органу досудового розслідування, до компетенції якого відноситься розслідування відповідного кримінального провадження;
2)вона має бути уповноваженою у передбачений законом спосіб на здійснення досудового розслідування
Відповідно до частини 4 статті 216 Кримінального Процесуального Кодексу України до підслідності слідчих органів державного бюро розслідувань відноситься розслідування злочинів, вчинених, зокрема, працівником правоохоронного органу.
При цьому відповідно до частини 5 статті 36 Кримінального Процесуального Кодексу України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, але лише у разі неефективного досудового розслідування.
ІІ……Повертаючись до обставин розгляду цієї справи, суд відзначає таке.
Але з таким погодитись неможливо.
Так, відповідно до частини 1 статті 9 Кримінального Процесуального Кодексу України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Всупереч цього вказана постанова була винесена керівником регіональної прокуратури за межами наданої законом компетенції за відсутності передбачених законом підстав для її винесення.
Так, по-перше, згадана у тексті вказаної постанови та приведена вище норма частини 5 статті 36 Кримінального Процесуального Кодексу України надає компетенцію, зокрема, керівника регіональної прокуратури передати кримінальне провадження з одного органу досудового розслідування до іншого /про що прямо вказується у тексті цієї норми/, але - не уповноважує його визначати предмету підслідність кримінального провадження всупереч прямих вказівок у законі.
В цьому ж випадку, як свідчать встановлені судом обставини, це кримінальне провадження з одного органу досудового розслідування до іншого не передавалось взагалі. Це доводить, що в цьому випадку шляхом винесення цієї постанови заступник керівника Миколаївської регіональної прокуратури визначив предмету підслідність цього кримінального провадження, чим перевищив надані йому повноваження.
По-друге, згадана у тексті вказаної постанови та приведена вище норма частини 5 статті 36 Кримінального Процесуального Кодексу України передбачає, як єдину обов'язкову підставу для її застосування, неефективне здійснення досудового розслідування /про що прямо вказується у тексті цієї норми/.
Всупереч цього в цьому випадку до моменту винесення постанови керівником Миколаївської регіональної прокуратури досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні не проводилось та й не могло проводитись взагалі. До того ж, мотивувальна частина постанови прокурора Миколаївської області не містить посилань про те, що в цьому випадку керівником регіональної прокуратури була виявлена існуюча на момент винесення постанови неефективність досудового розслідування, у постанові йдеться лише про те, що керівник регіональної прокуратури припускає неефективність досудового розслідування в майбутньому.
Наведене у сукупності доводить, що в цьому випадку слідчий відділ ГУ НП в Миколаївської області здійснює досудове розслідування цього кримінального провадження всупереч вимог діючого законодавства, керуючись при цьому не законом, але лише свавільного рішенням керівника регіональної прокуратури.
За такого слідчий відділ ГУ НП в Миколаївської області не є компетентним органом досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні.
Принагідно суд відзначає, що ця обставина усвідомлювалась як органом досудового розслідування, так й публічним обвинуваченням, адже наразі жодної слідчої (розшукової) дії, спрямованої на збирання доказів у справі, слідчими СУ ГУ НП України в Миколаївській області не здійснено, усі такі дії у справі здійснювались прокурорами особисто.
ІІІ……До того ж, ані слідчий Ш., ані слідчий Б. не були уповноваженими у передбачений законом спосіб здійснювати досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні.
Так, всупереч прямих вказівок у наведених вище нормах статей 38, 39 Кримінального Процесуального Кодексу України начальником органу досудового розслідування, яким в цьому випадку є лише Слідче Управління ГУ НП України в Миколаївській області /про що, до речі, йдеться й у згаданій вище постанові керівника регіональної прокуратури/, слідчі або група слідчих у цьому кримінальному провадженні не визначались.
Що ж стосується начальника відділу цього управління, то він законом повноваженнями щодо визначення слідчого або групи слідчих не наділений; наділення його цими повноваженнями всупереч прямих вказівок закону юридичного значення не має.
IV……Приймаючи рішення по суті заявленого клопотання, суд враховує й таке.
Як зазначено в ухвалі від 06 березня 2018 року у справі № 243/6674/17-к колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, кримінальне процесуальне законодавство за своєю суттю складає корпус положень, які обмежують свободу дій держави при розслідувані злочинів. Сенс кримінального процесуального законодавства у демократичній країні полягає в тому, щоб збалансувати цей легітимний інтерес у розслідуванні злочинів з іншими - не менш важливими - цінностями і інтересами суспільства: захистом від надмірного втручання держави в приватну сферу, захистом від свавілля, цінністю особистої свободи, запобіганню приниженню гідності, цінністю сімейних зв'язків, свободою підприємницької діяльності тощо /пункт 45/.
Як зазначив Верховний Суд далі у згаданій вище ухвалі, важко навіть перерахувати всі цінності і легітимні інтереси, які захищає кримінальне процесуальне законодавство від бажання розслідувати злочини за будь-яку ціну. Конфігурація цього балансу суперечливих цінностей і інтересів є завжди предметом запеклих дискусій в суспільстві. Цей баланс є занадто складним, занадто залежним від поточної ситуації в країні, історичних та правових традицій і багатьох інших факторів, щоб стати предметом розсуду окремої особи, у даному випадку - керівника регіональної прокуратури та певних посадових осіб Національної Поліції.
Саме через складність визначення цього балансу, він визначається законом. Саме Парламент, а не окрема особа, є найбільш адекватним засобом знаходження балансу різноманітних суспільних інтересів в демократичному суспільстві.
Практика кримінальних розслідувань часто ставить болючі питання щодо балансу між потребами розслідування і захистом прав осіб та інших цінностей суспільства. Але, незважаючи на можливі нагальні потреби розслідування заборона застосування катувань є безумовною, навіть якщо катування можуть сприяти розслідуванню і - іноді - спасінню життів. Примус до самовикриття є забороненим, хоча часто може сприяти розслідуванню. Втручання у таємницю сповіді неможливе, хоча таке втручання могло б дати вирішальні докази в розслідуванні. Суцільна дактилоскопія була б дуже дієвим способом контролю над злочинністю і неабияким полегшенням у розслідуванні злочинів, - але ціною свободи і приватності. У всіх цих випадках потреби розслідування не можуть стати виправданням для виходу держави за межі, визначені законодавством.
/пункти 46 - 48/
Наведені обставини у їх сукупності доводять, що в цьому випадку підозра була складена та пред'явлена С. не уповноваженим на це суб'єктом.
V…… У цій же ухвалі Верховний Суд констатував, що саме на судову систему покладено обов'язок забезпечити, аби дотримувався визначений в законі баланс між потребами розслідування і іншими суспільними цінностями /пункт 49/,
Відзначається також, що слідчий суддя має забезпечити, аби правоохоронні органи під час здійснення наданих їм повноважень не порушували права, свободи і інтереси особи, для чого наділений повноваженнями обмежити в конкретному випадку, виходячи з обставин справи, використання вже наданих правоохоронним органом законом повноважень.
Таке означає, що в цьому випадку слідчий суддя має констатувати, що складання та пред'явлення підозри С. в цьому випадку не можна вважати добросовісним, адже вона була складена та пред'явлена йому некомпетентними особами, тобто - з мотивів, чесність та відповідність інтересам досудового розслідування яких є сумнівною.
Отже, пред'явлену йому підозру не можна вважати обґрунтованою.
За такого підстави для обрання відносно нього запобіжного заходу є відсутніми, через що у задоволенні цього клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 244, 369 - 371, 376 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
У задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
С, який народився ______року, є українцем, громадянином України, працює начальником Єланецького відділення поліції Новоодеського ВП ГУ НП в Миколаївській області, мешкає за адресою: Миколаївська область, раніше не вчиняв злочинів та не судився
відмовити
Ухвала може бути оскарженою до апеляційного суду Миколаївської області протягом 5 днів шляхом подання апеляційної скарги безпосереднього до апеляційного суду.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ =АЛЄЙНІКОВ В.О.=
_03_03.png)
