Центральний суд вкотре відмовив у задоволенні клопотання слідчого щодо застосування безпідставно визначеної виключної міри запобіжного заходу через необґрунтованість підозри

Апеляційний суд Миколаївської області відмовив у задоволенні апеляційної скарги прокуратури щодо скасування ухвали слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва Галини Подзігун про обрання міри запобіжного заходу 41-річному мешканцю Березнегуватського району, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.146 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини).

Відповідно до матеріалів клопотання про обрання міри запобіжного заходу, яке перебувало в провадженні слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва Галини Подзігун, наприкінці березня поточного року, підозрюваний незаконно позбавив волі свою дружину, небезпечним для життя чи здоров’я шляхом, що супроводжувалось заподіянням потерпілій фізичних страждань.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що чоловік підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено до восьми років позбавлення волі, підозра є обґрунтованою, наявні ризики переховування від слідства та суду, впливу на свідків та потерпілих.

Підозрюваний пояснив, що винним себе не визнає. Його захисник заперечила проти задоволення клопотання, оскільки на її думку в діях підзахисного вбачається лише склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), а не ч.2 ст.146 КК України. Дії підозрюваного були спрямовані на нанесення тілесних ушкоджень, а не позбавлення волі.

Вивчивши матеріали клопотання суд дійшов наступного: слідчим в обґрунтування клопотання вказано, що підозра за ч.2 ст.146 КК України, підтверджується показами потерпілої та свідків, протоколами огляду та затримання підозрюваного.

Водночас, дослідивши покази потерпілої та свідків, суд встановив, що останні показали лише факт нанесення тілесних ушкоджень, а не незаконного позбавлення волі. Зокрема в своїй заяві потерпіла просила притягнути свого чоловіка до кримінальної відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень, факт нанесення тілесних ушкоджень підтверджується також протоколом її допиту.

Окрім цього, у клопотанні безпідставно вказано, що чоловік підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Водночас, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 146 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи за вчинення злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Жодних доказів на підтвердження факту переховування, впливу на свідків або повідомлення про вчинення іншого злочину прокурором у судовому засіданні надано не було.

За такого, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та ухвалив відмовити у задоволенні клопотання.

Окрім цього, судом встановлено, що затримання підозрюваного було здійснено з порушенням вимог ст.ст. 207, 208 КПК України, що підтверджується матеріалами клопотання.

Прокуратурою було подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва, де прокурор просив її скасувати.

Розглянувши матеріали, колегія суддів апеляційного суду Миколаївської області дійшла висновку, що слідчий суддя Галина Подзігун обґрунтовано дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Окрім цього, відповідно до ухвали апеляційного суду Миколаївської області, слідчий суддя дійшла правильного висновку щодо необґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.146 КК України, що підтверджується матеріалами клопотання та кримінального провадження.

Колегією суддів звернуто увагу на той факт, що даних на підтвердження обґрунтованості підозри за ч.2 ст.146 КК України не було надано, ані Центральному районному суду м.Миколаєва, ані апеляційному суду Миколаївської області.

За такого, апеляційний суд Миколаївської області, лишив зазначену ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва без змін.

Прес-служба Центрального районного суду м.Миколаєва