Відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді у справі за обвинуваченням миколаївця у вбивстві та нанесенні тяжких тілесних ушкоджень (повний текст ухвали)

490/6417/24 01.11.2024

н\п 1-кс/490/3783/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/6417/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2024 року м.Миколаїв

СуддяЦентрального районного суду м.Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , захисників обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про відвід судді Центрального районного суду м.Миколаєва ОСОБА_8 , -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152020000570 від 04 травня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.121 КК України (судова справа №490/6417/24 провадження №1-кп/490/817/2024), яке передане на розгляд судді ОСОБА_8 ..

24 вересня 2024 року адвокатом ОСОБА_6 до канцелярії Центрального районного суду м.Миколаєва подано заяву про відвід судді Центрального районного суду м.Миколаєва ОСОБА_8 від участі у вказаному кримінальному провадженні на стадії судового провадження.

В обґрунтування поданої заяви захисник ОСОБА_6 зазначив, що 13 вересня 2024 року о 20:00 в електронному ЗМІ «Новини Н», що знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , поширено публікацію з назвою «Убитий у бійці на ножах у Миколаєві виявився військовослужбовцем». Згідно цієї публікації, суддя Центрального районного суду Миколаєва ОСОБА_9 надав коментар журналістам щодо розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_5 .. Виходячи з таких висловів судді Центрального районного суду м.Миколаєва ОСОБА_8 стає вочевидь зрозумілим, що ОСОБА_10 , який в даному кримінальному провадженні вказаний в обвинувальному акті як потерпілий, є для судді взірцем, перебуває з суддею в поза процесуальних відносинах, спілкується та надсилає фотографії.

Мотивуючи свою заяву захисник ОСОБА_6 вказує, що суддя акцентував увагу на тому, що на відміну від обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілий ОСОБА_10 , попередньо звільнений з ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», звільняв Херсонську область від окупації та кидався на солдатів агресора - професійних, навчених, кадрових військових, а обвинувачений ОСОБА_5 - у міську бійку. В зазначених коментарях ЗМІ суддя використовує мовний зворот «за дивним збігом обставин» з негативною конотацією по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_5 , що свідчить про неприязне ставлення судді до обвинуваченого, тобто не дотримується принципу безсторонності суду, що прямо закріплено в статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім цього,мотивуючи своюзаяву,захисник ОСОБА_6 зазначив,що післясудового засідання,яке відбулось13вересня 2024року,суддя Центральногорайонного судум.Миколаєва ОСОБА_8 висловивсвою прихильністьпо відношеннюдо учасника справи потерпілого ОСОБА_10 тасвоє негативнеставлення повідношенню до учасника справи - обвинуваченого ОСОБА_5 за обстави що є предметом розгляду даної справи та що є предметом доказуванню згідно обвинувального акту.

Посилаючись на викладені вище обставини, а також на недотримання суддею ОСОБА_8 Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципи поведінки судді, просив задовольнити заяву та відвести суддю Центрального районного суду м.Миколаєва ОСОБА_8 від участі у кримінальному провадженні по справі №490/6417/24.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 свою заяву про відвід судді підтримав та просив її задовольнити.

Адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав заяву адвоката ОСОБА_6 ..

Суддя ОСОБА_11 в судове засідання не з`явився про дату, час і місце розгляду заяви повідомлявся належним чином. 15 жовтня 2024 року через канцелярію суду надав свої пояснення в яких просив проводити розгляд заяви за його відсутності.

Прокурор ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви.

Інші учасники судового провадження в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, однак їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши заяву адвоката ОСОБА_6 , пояснення судді ОСОБА_8 та матеріали судової справи №490/6417/24 провадження №1-кп/490/817/2024, дійшов наступних висновків.

Так, згідно частин 4, 5 ст.80 КПК України,заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.

Відповідно до ч.1ст.75 КПК Українислідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: - якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; - якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; - якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; - за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; - у випадку порушення встановленого ч.3ст.35 цього Кодексупорядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та правил суддівської етики.

Стаття 12Кодексу суддівськоїетики,затвердженого наХXз`їздісуддів України18вересня 2024року,зазначає,що суддяповинен проявлятистриманість,виваженість,обачність тапоміркованість увисловленні своїхпоглядів ідумок забудь-якихобставин. Суддяне можеробити публічнихзаяв та/абокоментарів,які компрометуютьзвання суддіабо підриваютьавторитет правосуддя. Суддямає уникатипублічних заяві коментарівщодо справ,які перебуваютьу його/її провадженніта іншихсуддів,не піддаватисумніву судовірішення,що набрализаконної сили. Конфіденційна інформація, отримана суддею під час виконання обов`язків, не повинна використовуватися або розголошуватися суддею з будь-якою метою, не пов`язаною з виконанням суддею повноважень.

Стаття 14Кодексу суддівськоїетики встановлює,що суддяне маєдопускати позапроцесуальнихвзаємовідносин зучасниками судовогопроцесу усправі,що перебуваєу його/її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 року у справі «Le Compte, Van Leuven и De Meyere проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пп. 28, 30 рішення у справі "Фей проти Австрії? (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії?, заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного" (п.п. 49, 50 рішення у справі "Білуха проти України", заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пп. 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії? (Fey v. Austria) від 24.02.1993; п. 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії? (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п.п. 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (п.38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Втім, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб?єктивний критерій) (див. п.119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. п.32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі "Де Куббер проти Бельгії?, від 26.10.1984, А, N 86).

Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Крім цього, суд додатково наголошує, що при розгляді вказаної заяви, судом перевіряються лише наявність чи відсутність фактів упередженої поведінки судді ОСОБА_8 чи проявів небезсторонності .

Питання можливого порушення суддею вимог Кодексу суддівської етики та\або Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виходить за межі повноважень суду. Встановлення наявності чи відсутності в діях того чи іншого судді дисциплінарного проступку належить до виключної компетенції дисциплінарної (них) палати Вищої ради правосуддя у порядку визначеномуЗаконом України"Про Вищу раду правосуддя" з урахуванням вимог Закону «Про судоустрій і статус суддів».

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2024 року ОСОБА_8 обрано головуючим з розгляду справи №490/6417/24 провадження №1-кп/490/817/2024 .

З обвинувального акту в кримінальному провадженні №12024152020000570 від 04 травня 2024 року вбачається, що обвинуваченим є ОСОБА_5 , а одним із потерпілих є ОСОБА_12 ..

Як вбачається з долученої роздруківки статті «Убитий у бійці на ножах у Миколаєві виявився військовослужбовцем» від 13 вересня 2024 року з інтернет-ресурсу НОВИНИ N, журналіст ОСОБА_13 оприлюднила статтю з посиланням на коментарі надані суддею Центрального районного суду м.Миколаєва, ОСОБА_8 ..

В своїх письмових поясненнях, суддя ОСОБА_8 не заперечував сам факт надання таких коментарів журналісту інтернет-ресурсу НОВИНИ N, як і не заперечував саму інформацію висвітлену у вказаній вище статті.

З дослідженої статті вбачається, що суддя ОСОБА_8 відповідаючи на запитання журналіста зазначив: «Яможу говорити все, що завгодно,алея не воював. Я тут був, я нікуди з ОСОБА_14 не тікав, я виконував обов`язки, я робив усе, чого вимагають обставини військового часу, але там мене не було. А він ( ОСОБА_10 прим.авт.) був.Вінзвільняв Херсонську область, ну, не вінособисто, але він у тому числі. І завдяки, зокрема,йогодіям, ми можемо сидіти і розмірковувати про щось у тихому кабінеті під кондиціонером.[…]На даний момент акценти неправильні. Я на минулому засіданні сказав, і можу повторити ще раз.Нафронті Богом`ятків був,із пісні слів не викинеш. Невінчаного(підозрюваного у справі прим.авт.),за дивним збігом обставин, там не було. ОСОБА_10 «задивним збігом обставин» кидався на солдатів агресора професійних, навчених, кадрових військових. АНевінчаний-уміськубійку. І все разомзтим, щобсказати, що двох військових побили, всі кажуть: «Тану, у ОСОБА_10 все зрозуміло, він вічно конфліктує». Ну то підіть туди,де він був, і поговоримо».

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як указано у Бангалорських принципах поведінки судді від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 №2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді ОСОБА_8 , суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу «a priori»не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, висловлена публічно думка судді з соціального питання, а саме статусу певних категорій осіб в умовах воєнного стану, яка по своїй суті є оціночним судженням не може бути підставою для відводу.

Таких висновків суд дійшов виходячи з того, що судження це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом це передумова плюралізму поглядів.

Суд зазначає, що для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатаціє.

З цих же підстав, не є обґрунтованим твердження захисника ОСОБА_6 про недотримання суддею ОСОБА_8 принципу безсторонності.

Схожа позиція висловлена й Радою суддів України у рішенні від 07.09.2017 №46, у пункті 2 якого зазначено, що наявність судового рішення, яке ухвалене судом в іншій справі у подібних правовідносинах, або за участю тих самих сторін, або з процесуальних, чи інших питань у тій самій справі не породжує у діяльності судді конфлікту інтересів.

Не знайшли свого підтвердження і факти перебування в позапроцесуальних відносинах потерпілого ОСОБА_12 із суддею ОСОБА_8 .

Так, захисник ОСОБА_6 обґрунтовуючи позапроцесуальні відносини судді та потерпілого ОСОБА_10 посилається на ту ж статтю де суддя ОСОБА_8 повідомляє журналісту: «Після цього ОСОБА_10 брав участь у бойових діях, і він відправляв фотографії, коли знаходився під Херсоном, під ОСОБА_15 , під ОСОБА_16 , і в усіх гарячих точках, за що має відповідні відзнаки».

В той же час, як вбачається з цієї ж статті, суддя ОСОБА_17 розповів: «що ОСОБА_10 повідомляв суд про кожен з етапів - повідомив номер частини в яку потрапив, а також надав номер телефону для зв`язку». В цій же статті, автор статті посилаючись на брифінг колишнього очільника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_18 зазначає, що після зміни в 2022 запобіжного заходу потерпілому ОСОБА_19 (який є обвинуваченим по іншій справі) для проходження служби в ЗСУ, контроль за виконанням ухвали суд залишив за собою.

Як вбачається з ухвали від 30 березня 2022 у справі № 490/4505/21, яка перебуває у вільному доступі в реєстрі судових рішень ( ІНФОРМАЦІЯ_2 при зміні запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобовязання, на ОСОБА_12 судом було покладено обов`язок - «негайно після звільнення повідомити суд про місце свого перебування, підрозділ, до якого він вступив, та актуальні засоби зв`язку». Вказана ухвала набрала законної сили та набула статусу остаточного судового рішення.

Тобто, фактично мова йде про виконання ОСОБА_20 вимог покладених на нього ухвалою суду 30 березня 2022 року про що суддя ОСОБА_8 і повідомив журналісту.

З огляду на вказані обставини, суд дійшов переконання, що твердження адвоката ОСОБА_6 про існування позапроцесуальних відносин судді ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_21 є необгрунтованими та безпідставними.

Отже, наведені у заяві мотиви не можуть слугувати підставою для відведення судді оскільки, не доводять прояв суддею ОСОБА_8 упередженості та недотримання принципу безсторонності.

Додатково суд наголошує, що від судових органів вимагається проявляти максимальну обачність щодо справ, які вони розглядають, з тим щоб зберегти свій імідж, як неупереджених суддів. Ця обачність повинна стримувати їх від користування пресою, навіть якщо їх провокують до цього. Цей обов`язок накладають високі вимоги правосуддя і підвищений характер повноважень суду (рішення ЄСПЛ у справі «Buscemi проти Італії» (№ 29569/95 від 16 вересня 1999 року).

Водночас суд зауважує, що у заяві про відвід судді ОСОБА_8 не доведені будь-які факти прояву ним поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи порушення принципу безсторонність у цій справі.

З огляду на що, аргументи, якими захисник ОСОБА_6 мотивує свою заяву про відвід судді ОСОБА_8 у справі №490/6417/24 провадження №1-кп/490/817/2024 не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді.

Інших обставин,визначених статтею75 КПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді ОСОБА_8 у справі №490/6417/24 провадження №1-кп/490/817/2024 або прояв небезсторонності під час розгляду вказаної справи не доведено і суд під час розгляду відповідної заяви таких обставин не встановив.

З огляду на викладене суд вважає, що в розумінні, зокрема, пункту 4 частини першої статті 75 КПК України, зазначені захисником ОСОБА_6 в заяві підстави для відводу судді ОСОБА_8 не є «іншими обставинами, які викликають сумніви у його неупередженості».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75,80, 81 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_6 про відвід судді Центрального районного суду м.Миколаєва ОСОБА_8 від участі у розгляді кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152020000570 від 04 травня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.121 КК України (судова справа №490/6417/24 провадження №1-кп/490/817/2024) - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1