Постановлено вирок водію вантажівки, винному у скоєнні смертельного наїзду на шестирічну дитину

У Центральному районному суді м.Миколаєва постановлено вирок 37-річному чоловіку, якого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Як встановив суд, 13 вересня 2017 року, чоловік рухався заднім ходом на автомобілі «ЗіЛ» в парковій зоні за умов обмеженої оглядовості. При цьому, останній не переконався, що в напрямку руху відсутні інші учасники дорожнього руху, для яких може бути створено перешкоду чи небезпеку, при явній потребі у цьому для забезпечення безпеки дорожнього руху не звернувся за допомогою інших осіб. Як наслідок, він допустив наїзд на шестирічного хлопчика. Від отриманих травм дитина загинула на місці пригоди.

Чоловік у судовому засіданні пояснив, що він дійсно не переконався у безпеці маневру і рухався на невеликій швидкості заднім ходом по ґрунтовій дорозі між будинком і парковою зоною, при цьому повній оглядовості з правого боку заважали гілки кущів. Обвинувачений розраховував, що через несправність в районі вихлопної труби, що створювало значний гуркіт, інші учасники дорожнього руху почують цей звук і будуть триматися подалі від автомобіля.

Через нерівності дороги автомобіль колихало з боку в бік. Раптом він почув крик жінки, яка бігла до машини, одразу зупинився, поставив автівку на ручні гальма, вийшов і подивився в сторону переднього правого колеса, куди бігла жінка. Там він побачив тіло хлопчика і одразу викликав «швидку» та поліцію.

Обвинувачений зазначив, що усвідомлює і визнає, що порушив Правила дорожнього руху, зокрема те, що він не мав права здійснювати рух заднім ходом, у той час як оглядовість була обмежена і мав звернутися за допомогою до інших осіб, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, але проігнорував ці вимоги ПДР, сподіваючись на те, що нічого подібного не станеться. У вчиненому щиро кається.

Показання обвинуваченого відповідають обставинам викладеним в обвинувальному акті і ці обставини ніким з учасників процесу не оспорювались, а за такого суд визнав доведеною вину чоловіка у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Призначаючи покарання суд врахував особу обвинуваченого, ступінь та тяжкість вчиненого злочину, обставини, що пом’якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують. Зокрема, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, необережну форму його вини, позитивну характеристику, те, що він має на утриманні двох малолітніх дітей, а його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Окрім цього, суд врахував щире каяття обвинуваченого та добровільне часткове відшкодування майнової шкоди, завданої потерпілим, як обставини, що пом’якшують покарання.

При вирішення питання щодо можливості звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства можливе, а його ізоляція завдасть тяжких наслідків для його малолітніх дітей, що узгоджується із позицією потерпілих, які просили не ізолювати обвинуваченого від суспільства.

За такого, суд призначив чоловікові покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права керування усіма видами механічних транспортних засобів строком на три роки та, на підставі ст.75 КК України, звільнив останнього від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом трьох років від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину і виконуватиме покладені на нього судом обов’язки.

Зокрема, на підставі ч.1, п.6 ч.2 ст.76 КК України, суд поклав на обвинуваченого такі обов’язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання, роботи або навчання, не керувати будь-якими механічними транспортними засобами.

Окрім цього, двома потерпілими у кримінальному проваджені заявлено цивільні позови про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, шляхом стягнення з обвинуваченого компенсації у сумі понад 2 тис. гривень, в рахунок стягнення майнової шкоди та 500 тис. гривень, в рахунок стягнення моральної.

Позовні вимоги потерпілих в частині відшкодування майнової шкоди судом задоволено в повному обсязі.

При визначенні моральної шкоди завданої потерпілим, суд виходив з того, що жодна грошова компенсація не здатна згладити спогади про дитину, усвідомлення її безповоротної втрати та трагічної загибелі, а за такого розмір грошової компенсації вказаної вище моральної шкоди у 250 000 грн кожному з потерпілих не є завищеним.

Разом з тим, суд при визначенні розміру вказаної компенсації, згідно вимог ст.23 ЦК України, має дотримуватися іще й принципу розумності, а отже враховувати не тільки глибину душевних страждань потерпілих, а й ступінь вини обвинуваченого, його матеріальне становище, наявність в нього утриманців тощо.

З огляду на усі наведені вище обставини, суд частково задовольнив цивільні позови, постановивши стягнути з обвинуваченого 300 тис. гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином потерпілим.

Звертаємо увагу, що в деяких ЗМІ з’явилась інформація щодо заборони обвинуваченому виїздити за межі м.Миколаєва та повідомляти суд про зміну місця свого проживання в період строку випробування, що у даному випадку становить три роки.

Зазначена інформація не відповідає дійсності, оскільки ці обов’язки суд поклав на обвинуваченого не у зв’язку зі звільненням його від відбування основного покарання з випробувальним терміном, а у зв’язку із застосуванням до нього, до набрання вироком законної сили, запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання.

Прес-служба Центрального районного суду м.Миколаєва